Репортаж про підготовку українських снайперів

Vörös Szabolcs | 08.08.2023 | репортаж

Війна в Україні спонукає до дії мирних жителів, які залишилися в країні. Є й ті, кого не влаштовує просто волонтерство або плетіння маскувальних сіток. Вони краще підуть вчитися на снайпера, навіть якщо не потраплять в армію. Репортер Válasz Online зміг побачити тренування німецького ветерана українського походження під Миколаєвом на півдні України, на стрільбищі, наданому українською армією, під наглядом СБУ. Що відрізняє хорошого снайпера? Як жінка наважується на це? Перед тим, як отримати відповіді наш колега також оглянув Миколаїв, який тривалий час був прифронтовим містом, колискою українського військового кораблебудування…

Репортаж про підготовку снайперів

… Ми приїхали до Миколаєва не для того, щоб подивитися місто. Під час нашого перебування в Одесі нам вдалося домовитися з деякими курсантами, щоб вони відвезли мене на снайперські курси для цивільних осіб. Важливо було отримати схвалення СБУ, яке курує освіту. Відчуваю хвилювання на позашляховику своїх попутників, набитому спорядженням для снайперських тренувань. Як і скрізь в Україні, наше угорське походження викликає підвищений інтерес. Після Києва, Львова, Харкова, Запоріжжя та Донбасу тепер ми відчуваємо це в Одеській і Миколаївській областях. Наше пояснення – «Багатьом в Угорщині не подобається промосковська військова політика прем’єр-міністра» – це без сумнівів. Це робить атмосферу ще більш доброзичливою. Стрільбище під Миколаєвом. Учасники тренувань снайперської академії «Едельвейс» уже збираються на одному рубежі. Їх кілька десятків; молоді та старші, жінки та чоловіки, різні.

«Я Алла, 33 роки. Родом із Миколаєва зі сфери IT. Чому я тут? Йде війна. У мене є родичі та друзі на фронті. Це важке почуття. Я не знаю, що нас чекає в майбутньому, але я хочу вміти захистити їх. Чому снайпер? Це здалося цікавим, робота на дистанції дає деяку безпеку. Чи зможу зробити летальний постріл? Думаю, що так! Я захищаю свою сім’ю і свою країну. Зараз я не ідеально стріляю, але з практикою стає все краще. Я вже впевнено влучаю на 300 метрів і вже зараз планую купити особисту зброю. Минулого лютого мені зателефонувала сестра, вона живе недалеко від аеропорту. Вони обстріляли його першими. «Алла, війна почалася!» – сказала вона. Але я їй не повірила, бо не чула цього на власні вуха. Виїхали з міста, в Івано-Франківську область. Але я не могла бути далеко від матері, тому ми повернулися через два місяці. Відтоді я тут. З червня минулого року місто бомбили майже щоночі, іноді п’ять, а іноді двадцять вибухів. Ніколи не знаєш, що може статися і куди буде наступний «приліт». Спочатку було, звичайно, страшно, але потім звикаєш. Я не ходжу в бомбосховище – у нашому будинку його немає – тому просто лежу в ліжку. Якщо я помру, я помру. Чесно? Не знаю, чи зможу я піти на фронт. Я не хочу бути тягарем для людей у бою. Жінка не може нести поранених, на рівних із чоловіками, а якщо в загоні тільки одна жінка, всі чоловіки звертають на неї увагу, оберігають її і хочуть її захистити. Це наш основний менталітет, але він так само може стати джерелом проблем у бойових умовах. Моя сестра думає, що я трохи дивна, бо займаюся снайперською стрільбою. Її чоловік на фронті, і вона турбується, що я теж можу опинитися там. Я теж турбуюся про сім’ю, але не про себе».

Підготовку снайперів репортаж

Керівник академії – 37-річний Василь. Хоч він і не старший у стрілецькій команді, одразу видно, на кого тут усі звертають увагу. Є причина. Чоловік, який народився в Казахстані, але чия сім’я родом із Миколаєва, є снайпером Бундесверу у відставці з досвідом бойових дій в Афганістані. На початку війни він возив гуманітарні вантажі в Україну, а на зворотному шляху – біженців до Європи. Академію він відкрив півроку тому. «Що відрізняє хорошого снайпера?» – Мотивація. Звісно, ще її необхідно доповнити деякими фізичними даними, бо спорядження та екіпірування важить чимало і до того ж доводиться готуватися до суворих умов ведення бою в наших реаліях війни. Але без високого рівня мотивації це неможливо. «Чому так потрібні снайпери?» «Робота снайпера – не тільки стріляти, а й здебільшого це розвідка». Через свої технічні обмеження дрони не завжди ефективні особливо для тривалого спостереження. А снайпера можна тримати на позиції протягом кількох днів. Школа Василя триває чотири тижні – один тиждень теорії, три тижні практики. Курс не дорогий, повна вартість приблизно 270 євро, головне – купівля спорядження. Тим, хто вже приходить в академію зі своєю зброєю, довелося вкласти в неї близько 5-6 тисяч євро, але повне екіпірування снайпера може коштувати набагато дорожче. Повне укомплектування снайперської пари – з оптичними приладами для спостереження, тепловізійними прицілами, приладами нічного бачення тощо. – може коштувати 30-50 тисяч євро. Один патрон калібру .338, розрахований на відстань 1500-2000 метрів, коштує близько 10 доларів, а патрон .308 для тренувань початкового рівня коштує 2 долари. За одне тренування один учень витрачає їх кілька десятків.

Німецький ветеран каже, що важливо іноді «демотивувати» курсантів: «Це частина психологічної підготовки. Це війна, а не голлівудський фільм. Потрібно усвідомлювати, що тут ти можеш померти. Якщо 30 людей почнуть курс, приблизно 10 залишаться. Мета полягає в тому, щоб ті, хто має недостатню мотивацію, вчасно усвідомили, наскільки снайперська справа – це важке й небезпечне завдання. Потрібна сила волі, тоді в тебе все вийде і тоді ти зможеш вижити в бойових умовах». На початку приблизно тригодинного заняття розвішують повітряні кулі та розставляють мішені в різних точках стрільбища, а потім по них ведуть вогонь із кількох позицій. Але це не просто: необхідно враховувати силу вітру, важливе дихання та узгодженість дій із партнером, працюючи в парі. Після кожного невдалого пострілу Василь коригує курсантів і дає поради, але є й окремий оператор дрона, який запускає апарат над мішенями, і вони можуть наживо спостерігати, наскільки точним був кожен постріл. До речі, академія теж навчає військових снайперів, бо не завжди вистачає потрібної кількості інструкторів-снайперів і центрів підготовки.

Наразі «Едельвейс» навчив для армії щонайменше сімдесят осіб. Однак, каже Василь, навчання важливе і для цивільних людей, хто не планує просто зараз іти до армії, оскільки вони не можуть бути впевненими, що війна їх не зачепить і вони не будуть мобілізовані. Адже, на його думку, війна триватиме ще щонайменше 1-2 роки і немає жодної гарантії, що навіть якщо вона вщухне, рф після цього залишить Україну в спокої. Тож підготовка не пропаде дарма. Чому ветеран Бундесверу не перебуває на передовій як досвідчений снайпер? «Війна на довго, я намагаюся навіть не замислюватися про те, коли і як вона закінчиться, я цього не знаю. Тому зараз я намагаюся робити те, що добре вмію, не звертаючи увагу на безліч проблем, зокрема і в армії, наприклад, такі, як випадки корупції, не варто надто багато думати про це, щоб не втрачати мотивацію. Важливо, на своєму рівні робити зараз усе, що в наших силах.Це справжня велика війна. Якщо в Афганістані ми завжди мали перевагу, то тут її в нас немає і там не було такої артилерії, тут абсолютно не порівнянні масштаби. Тому, що стосується самому піти в армію? Я постійно думаю про це, але тут і зараз куди важливіше те, що ми робимо в масштабі: робота одного буде точно не така ефективна, як робота всіх снайперів, узятих разом, яких ми зможемо підготувати.